Квітка спогадів. Казка про втрату близької людини
У казковому місті Дубовка жила сім'я Сетюків: мама Симона, тато Том та їхня донька Вія. Родина мешкала у затишному будиночку з казковими, різнокольоровими орнаментами на стінах та яскравими віконцями, де завжди пахло ароматними квітами.
Вія була веселою та допитливою дівчинкою, яка любила досліджувати чарівний світ. У них з татом була традиція: кожного разу, коли дівчинка дізнавалась щось нове, вона домальовувала пелюстку до різнокольорової квітки, яку вони колись намалювали разом, а ввечері розповідала татові значення кожного нового кольору.
Але одного таємничого вечора, коли Вія чекала тата додому, трапилося нещастя: тато Том несподівано зник. Всі мешканці міста зібрались на головній площі, щоб розшукати його. Тома знайшли під золотим деревом в парку, але обставини його загибелі залишилися загадковими.
Вія відчувала сум і пустоту у своєму серці. Вона не знала, куди себе подіти від того важкого каменю, який з'явився всередині неї.
Йшов день за днем, дівчинка згадувала все, що було пов'язано з татом. З часом Вія зрозуміла, що пам'ять про нього буде завжди з нею. Дівчинка знаходила заспокоєння у спілкуванні з матір'ю, розмовляючи з нею про свої почуття та спогади про тата. Мама підтримувала дівчинку і розповідала їй про те, що смерть - це частина життя, і хоча вона може бути сумною, важливо пам'ятати про те, що близькі люди завжди залишаються в наших спогадах та серцях.
З кожним днем вона знаходила нові способи виразити свою любов до тата, будь то через малювання, спогади або улюблені, спільні заняття, які вони колись мали.
Вія, попри важку втрату, знайшла силу продовжувати своє життя. Дівчинка розуміла, що її тато завжди буде з нею в спогадах і душі. Щоб вшанувати його пам'ять, вона вирішила долучитися до благодійних справ у місті. Разом з мамою вони робили "пелюстки надії" та роздавали їх іншим дітям, які так само переживали складні часи. Мама з Вією намагались робити світ кращим, як це колись робив їхній тато.
Вія також знайшла себе в малюванні. Вона створювала картини, в яких відображалася краса світу і її власні почуття. Кожен рух пензля був виразом її неповторної душі, що шукала внутрішній спокій
З часом Вія зрозуміла, що тато навчив її багатьом важливим речам. Він показав, як бути сильною у важкі часи, як любити та підтримувати свою родину, і як робити світ навколо себе кращим.
Пам'ять про тата стала джерелом натхнення для Вії. Вона бачила у ньому приклад, якому вона хотіла слідувати в своєму житті. Тож кожен день вона присвячувала роботі, навчанню та добрим справам, знаючи, що це найкращий спосіб вшанувати пам'ять про свого рідного тата.
Таким чином, Вія змогла перетворити біль у силу і навчитися цінувати кожен момент життя, знаючи, що кохані люди завжди залишаються з нами у наших серцях та діях.
Питання до обговорення:
- Як ви думаєте, чому Вія відчувала сум та пустоту у своєму серці, коли її тато зник?
- Як вона виявила свою любов до тата, після його втрати?
- Чим Вія займалася, щоб знайти заспокоєння та виразити свої почуття?
- Як вона змогла перетворити біль у силу та використати пам'ять про тата для натхнення?
Створити персональну казку
Шукаєте унікальний спосіб допомогти своїй дитині впоратись із проблемами? Замовте персональну казку, створену з використанням методів казкотерапії! Ми розробимо казку, яка не тільки захопить вашу дитину, а й допоможе їй подолати її труднощі в легкій і зрозумілій формі. При бажанні ваша дитина може стати головним героєм казки.
Звертайтесь, щоб дізнатися більше!