В маленькому сонячному селищі, розташованому на березі моря, жила сім'я зайченят - тато Сем, мама Розочка та їхня донечка Мія. Родина зайченят була щаслива. Вони проводили багато часу разом, днем - гуляли на галявинці, а вечорами грали в ігри та ділилися різними цікавими історіями, які траплялися з ними протягом дня.
Мія була доброю та веселою, але одного дня її тато Сем несподівано захворів. Тоді Мія вирішила запитати маму, чому тато не грає з нею як раніше та рідко посміхається. Мама Розочка пояснила їй, що тато захворів і йому потрібно більше відпочивати, щоб одужати.
Але стан тата Сема погіршувався, і одного ранку, коли Мія прокинулася, вона побачила, що тата немає. Мама Розочка підійшла до дівчинки, міцно обійняла і сказала, що тато пішов у далекий світ зірок, але звідти він завжди буде спостерігати за ними з небес. Мія заплакала, бо їй було дуже сумно без тата, вона боялася, що він більше ніколи не повернеться.
Мама Розочка обіцяла Мії, що вона буде поряд з нею, щоб підтримати та розділити її сум. Мама пояснила, що смерть - це частина життя, і хоча вона може бути сумною, важливо пам'ятати про те, що близькі люди завжди залишаються в наших спогадах та серцях.
Мія слухала маму і пригадувала всі приємні моменти, пов'язані з татом. Дівчинка зрозуміла, що важливо цінувати кожен момент, проведений разом з близькими та пам'ятати, що любов до них залишається з нами навіть після того, як кохані люди йдуть з життя.
Завдяки тому, що поряд були рідні, які підтримували дівчинку, Мія з кожним днем відчувала себе краще. Вона знала, що тата більше немає поруч, але все ще відчувала його любов, тепло, турботу і знала, що це відчуття вона назавжди збереже в своєму серці.
Згодом у тій самій маленькій, затишній хатинці, де лунали сміхи дитячих голосів, вже не було того, хто завжди приносив додому моркву, щоб побачити посмішку маленьких зайченят. Відтоді, як тато Сем пішов у світ зірок, в родині Мії стало набагато тихіше. Кожен вечір, дивлячись на зіркове небо, Мія згадувала слова мами Розочки про те, що тато тепер завжди спостерігає за ними з неба. Ці слова допомагали дівчинці знайти трішки спокою, але сум і туга не проходили.
Разом із сумом, в серці Мії також зростала рішучість зберігати в пам'яті всі моменти, пов'язані з татом. Згадуючи кожну деталь кожного дня, дівчинка зрозуміла, що кожен з них був унікальним і цінним.
Мія вирішила створити спеціальний альбом спогадів про тата, де зібрала фотографії, малюнки, а також короткі записи про найяскравіші миті з його участю. Цей альбом став для неї пам'яткою, в якій зберігалися найтепліші спогади, які завжди нагадували їй про любов і тепло, що вони разом ділили з татом.
Проходило все більше днів, і Мія, разом зі своєю мамою Розочкою, навчилася долати сум і знову радіти життю. Вони разом робили все, щоб спогади про тата Сема жили в їх серцях назавжди. Вони ходили на прогулянки, розповідали один одному цікаві історії про те, яким він був, та продовжували відчувати його присутність у кожному куточку їхнього дому.
Мія також виявила в собі сміливість говорити про те, як вона відчуває відсутність тата і що робить, щоб зігріти своє серце в ці холодні дні. Вона зрозуміла, що поділитися своїми почуттями з кимось близьким допомагає відчувати підтримку в складних моментах.
Питання до обговорення:
Шукаєте унікальний спосіб допомогти своїй дитині впоратись із проблемами? Замовте персональну казку, створену з використанням методів казкотерапії! Ми розробимо казку, яка не тільки захопить вашу дитину, а й допоможе їй подолати її труднощі в легкій і зрозумілій формі. При бажанні ваша дитина може стати головним героєм казки.
Звертайтесь, щоб дізнатися більше!
