Які ми будемо після перемоги?

Як би хотілося написати про те, що після перемоги ми станемо сильними, свідомими, дружніми, а наша Україна розквітне так, як ніколи. Проте, на жаль, з психологічної точки зору все зовсім не так позитивно. Адже гнила імперія порушила кордони не лише на мапі, а й всередині кожного з нас. Нам не варто впадати у відчай і чекати лише на погане, адже хорошого буде дуже багато. Однак, травма війни дуже глибока та сильна. Тому ми мусимо бути готові стикнутись з психологічними наслідками. Так ми зможемо завчасно допомогти собі та близьким.

Поки війна триває, попри всі труднощі, ми намагаємось акумулювати сили на боротьбу і віру, не піддаватись відчаю. Але як тільки настане перемога – всі стримувані нами емоції можуть проявитись у різноманітних формах.

Які основні психологічні проблеми передбачають психологи?

1. Більшість людей почнуть вести життя одним днем, наче чогось не встигають.

На нас чекає відчуття, що час вислизає. Це природно, після довгого перебування в стані стресу, обмежень та страху. Але це значно вплине на якість та задоволеність життям. Зокрема, можуть виникати проблеми з довгостроковими планами та перспективою. Майбутнє може здаватись затуманеним та нечітким, а минуле та теперішнє – основними “площинами” для життя. Життя всередині себе та зовні.

2. Багато людей проживатимуть фонову тривожність та відчуття, що ось-ось трапиться щось погане.

Нашій психіці потрібно багато часу, щоб відновитись. Тому вона може бути в стані напруження навіть коли небезпека мине. Розвиватимуться різні тривожні розлади. Це пов'язано ще з тим, що отримавши травму складається враження, що її можна було уникнути підготувавшись. Мозок намагається таким чином засвоїти урок і тримається в напрузі, щоб бути готовим до нового удару. Постійна тривога забиратиме купу сил, призводитиме до постійної втоми, проблем зі сном, труднощів в комунікації та перманентного очікування чогось поганого.

3. У більшості українців виникне загострене відчуття справедливості.

Після років маніпуляції та інформаційної війни з боку росії – настала війна реальна, кривава. Ми всі усвідомили власну безпечність, коли ми довіряли сусідам, які й до того руйнували нашу державу. Багато хто розумів гнилизну імперії завжди. Але якщо говорити про маси – то це усвідомлення стало різким та жорстоким. Тому ми будемо триматись за цей урок, відслідковувати несправедливість, злитись на тих, хто “швидко все забув” чи досі не зрозумів. Це породжуватиме конфлікти всередині не лише держави, а й родин. Загалом, це вже почалось. Конфлікти через мову спілкування, через музику чи медійних людей, через історію та культуру та багато іншого. Не варто звинувачувати людей, які реагують різко. Загострене відчуття справедливості необхідна людська реакція, яка виступає певною опорою та захистом, після набутого травматичного досвіду. 

4. ПТСР – посттравматичний стресовий розлад, чекає на більш ніж 10% цивільного населення та 40% військових.

Це серйозна проблема, яка може породити насилля та жорстокість, відчужити людей, зруйнувати родини. ПТСР це постійний стан напруження, тривоги, страху та безлічі інших негативних переживань. При наявності цього стресового розладу людина потребує допомоги спеціаліста.

5. Хронічний стрес – постійна втома, виснаження, поганий сон, хвилювання.

Це чекає на більшість українців. Травма, якої завдає війна, загоюватиметься дуже довго. Втома, яка накопичилась, не минеться швидко. А страх і жахіття не забудуться швидко. Навіть якщо здаватиметься, що пам’ять затерла погані спогади – психіка не відпускає травми так швидко.

6. Схильність до залежностей.

Більшість людей не будуть готові звернутись до психолога. Натомість з легкістю звернуться за чимось “знеболювальним”. Алкоголь та інші речовини, що змінюють свідомість, можуть здатись виходом. Думки та почуття притупляються. Однак, очевидно що це спричинить ще більші негаразди. Неконтрольовану злість, насилля, депресії, самогубства. Алкоголь та наркотичні препарати – ніколи насправді не допомагають.

З усіма цими проблемами варто працювати, навіть заздалегідь. Робота з психотерапевтом, саморефлексія, розширення власних знань про психологію, турбота та любов до себе, прийняття того, що навколо нас буде безліч травмованих людей – ключі до одужання. Ми будемо чутливими та слабкими, але не настільки щоб не впоратись. Головне – підтримувати одне одного та себе. Вміти пробачати та співчувати. А робота з психологом стане глобальною допомогою на цьому шляху зцілення. Ми все подолаємо.