Історія одного лудомана. Чесна розмова з психологом

Ігроманія (лудоманія, ігрова залежність) – психічний розлад, що характеризується паталогічною схильністю до азартних ігор, та може призвести до страшних наслідків, адже впливає практично на всі аспекти особистого та соціального життя людини.

Ігроман, що вперше опиняється на прийомі у психолога, отримує дуже важливий шанс. На відміну від усіх попередніх, які він неодноразово шукав в онлайн-казино та на беттінгових платформах, цей шанс йому дарує не фортуна, а сама доля. 

Своєчасне усвідомлення проблеми, щира розмова зі спеціалістом та чесні відповіді на його питання – це не просто перший крок на шляху до одужання! Це справжнє “бонус-комбо” для ігромана, що дозволить у підсумку повернутись до повноцінного життя. 

Відповіді, представлені нижче є реальною історією лудомана, який усвідомив наявність у себе ігрової залежності та визнав своє безсилля перед нею. В багатьох аспектах ці відповіді є показовими, тому багатьом шанувальникам азартних розваг буде не важко впізнати в них себе або когось зі своїх близьких. Можливо, це й стане вашим першим кроком у боротьбі з хворобою, а у підсумку – головним “джекпотом” у житті..

• Своє дитинство я міг би охарактеризувати як справжнє, правильне дитинство звичайного хлопчика. В ньому було багато руху, ризикованих пригод, розваг з друзями і всього того, що захоплює хлопців шкільного віку. Технології у моєму дитинстві ще не досягли такого розвитку як зараз, тому не змогли замінити нам футбол, лазання по деревах, періодичні бійки, поїздки на велосипедах у віддалені місця і багато інших авантюрних речей. Все це наповнювало мене досвідом, як позитивним, так і негативним, однак без сумнівів, робило дитинство цікавим та повноцінним.

Життя до хвороби.. Здається, це було так давно… 

• Я не погано вчився, як в школі, так і в універі, хоча й не докладав для цього особливих зусиль. А от поведінка завжди була слабким місцем. Зауваження, попередження, догани, а на 5-му курсі й взагалі вигнали з гуртожитку за порушення дисципліни та режиму. Після цього були різні роботи, причому кожна наступна – цікавіша, престижніша та краще оплачувана, ніж попередня. Однак, на жодній я не міг затриматись більше 1-1,5 років. Здавалось, що причини завжди об’єктивні і попри будь-які труднощі я йду далі. Оглядаючись назад, розумію, що все це було життя ДО хвороби, зі своїми людськими клопотами та мілкими негараздами.. 

Коментар психолога:

Неозброєним оком перші ознаки виникнення ігрової залежності практично не помітні. Звичайні люди, не професіонали, зазвичай звертають увагу лише на видимі зміни в  поведінці близьких. Наприклад, прояви агресії, насилля, дратівливість, зловживання алкоголем чи речовинами. Але у випадку з ігроманією це зовсім не так. Більшість випадків розвитку ігрової залежності мають інші ознаки. Фундамент залежної поведінки формується набагато раніше безпосереднього знайомства з ігроманією. Причому значно частіше не в проблемних, а саме в благополучних родинах. Для спеціаліста вкрай важливо вчасно помітити та відзначити приховані патерни, які вказують на це.

• Як це часто буває в подібних історіях, моя перша зустріч з хворобою була абсолютно спокійною і безболісною. Побачив, як хлопці в універі роблять ставки на футбол. Ця “розвага” мені була абсолютно невідомою, хоча я обожнюю футбол і знаю про все, що відбувається у футбольному світі. Стало цікаво просто розібратись, як це працює. Згодом, почав зрідка робити ставки на невеликі суми і, на превеликий жаль, постійно вигравав. Так-так, саме на жаль, адже ці скромні, але регулярні успіхи й дали відчуття того, що ставки на спорт – це цілком дієвий та простий спосіб заробити. 
• Чому не зміг зупинитись? В цьому й криється вся підступність лудоманії! Ти абсолютно не відчуваєш небезпеки! 

“Яка хвороба? Де? Не смішіть, це ж просто забавки, як сходити в кіно або на більярд”! 

• Окрім того, я відчував себе талановитим прогнозистом і експертом у беттінгу! Будь-які періодичні невдачі сприймались мною як непорозуміння і прикра випадковість. Жодних “стопів” та небезпечних тенденцій моя свідомість навіть не думала вимальовувати.
• Зауважу, що толерантність до ігроманії з’являється блискавично! Граючи в азартні ігри, ти маєш лише два варіанти: програти гроші або виграти гроші, але обидва варіанти спонукають тебе тільки до однієї дії – грати ще! Адже ти повинен або відіграти свій програш, або примножити успіх! А як інакше, якщо воно так добре йде?!

Коментар психолога:

Більшість ігроманів згадують початок своєї хвороби, характеризуючи його як “безболісний”. А життя ДО появи ігрової залежності – як дійсно щасливе. Обидва ці твердження є не зовсім правдивими, адже дана оцінка надається людиною тільки в порівнянні з сьогоднішнім її станом. Насправді ж, біль, розчарування, стрес і хвилювання були одразу. Просто поняття БІЛЬ в психології має різні відтінки і дещо інші сенси. Але саме з болю все і почалось. Задовго до розвитку безпосередньо залежності

• А ось тут і починається найцікавіше. В якийсь момент я звільнився з чергової роботи. Мав деякі непогані накопичення і тоді ігроманія вперше по-справжньому вирішила взяти справу до своїх рук.. В голову прийшла думка, що шукати нову роботу зовсім і не обов’язково! Можна ж виділити певний бюджет і обережненько на нього грати, щодня “заробляючи” достатню суму, за для забезпечення своїх та сімейних потреб. План здавався настільки ж простим, наскільки й геніальним. Більше того, я презентував його дружині і отримав повну підтримку! Так, непомітно для себе, через “прикрі непорозуміння” я програв свої перші 2000$.. 
• Відтоді я вже не був тим, ким був усе попереднє життя. Я був вкрай далеким від усвідомлення найстрашнішого – я захворів. Хвороба ігроманії з легкістю зачепилась за мене і міцно закріпилась всередині. Я грав постійно. Суми могли бути різні, періоди без гри теж. Але перші постійно збільшувались, а другі ставали все коротшими.. 
• Разом з цим почались постійні емоційні гойдалки. Неймовірні переживання в очікуванні виграшу, біль, смуток, страждання після чергового програшу, короткочасна ейфорія після виграшів, яка, втім, здавалась недостатньою, її завжди хоч трохи, але не вистачало.. 

Ігрова залежність – це велике зло, що керує тобою, твоїми емоціями і, як наслідок, впливає на всі сфери твого життя!

• У підсумку, з 2015 по 2020 рік я програв величезну суму коштів. Мене багато разів на цьому викривали, в першу чергу дружина. А я все більше брехав і створював своє друге, таємне життя, де моя ігрова залежність панувала над будь-чим. Там були постійні ставки, підкріплені амфітаміном (адже так моя концентрація і спортивна аналітика виходили на абсолютно новий, якісний рівень!), там почали з’являтись перші борги, кредитки, збільшення кредитних лімітів, МФО, ще МФО, і ще декілька МФО… А чому б і ні, якщо дають??!
• В якийсь момент я зрозумів, що мій облік боргів повністю посипався. Я вже не міг зібрати до купи, кому і скільки винен. Відчуття тривоги зростало, неминучість якоїсь великої проблеми ставала все очевиднішою… Але якої проблеми, було не зовсім зрозуміло. До того ж можна було завжди потягнути доріжку і відволіктись на топові футбольні матчі вікенду, з метою “в цей раз точно відігратись”...
• І от тоді вони почали діяти в тандемі. Дві мої залежності. Такі різні, але як добре їм було разом. Вони завжди вигадували найкращий план дій, а я покірно його реалізовував. Фінальним рішенням стала моя спроба інтегруватись в темний світ незаконного обігу наркотиків. Ідея передбачала швидкий заробіток, з метою закриття всіх боргів, а разом з тим – безперешкодний доступ до стимулюючих речовин, для підтримки тонусу і концентрації. 

Підсумок – затримання, відкриття кримінального провадження та багаторічна боротьба за свободу, яка й досі не закінчена…

Коментар психолога:

На етапі розвитку на укорінення ігрової залежності ми бачимо як хвороба обирає, яку саме потребу буде закривати з допомогою азартних ігор, а далі міцно закріпляється на позиції задоволення цієї потреби. В даному конкретному випадку – це прийняття та повага. Із пʼяти потреб за Маслоу, ігрова залежність майже завжди обирає саме цю. Це може означати, що один із батьків був педагогом чи військовим чи, наприклад, мав жорсткий консервативний характер. Як наслідок, в якийсь момент у майбутнього залежного відбулось або повне знецінення, або ж навпаки – встановлена надто висока планка відповідності батьківським вимогам. Згодом  ігрова залежність легко знайшла місце, де буде жити. І після цього, звичайно, жарти закінчуються. Монстр починає втамовувати голод і в житті людини все йде шкереберть

• Попередня історія – чудовий привід почати одужувати, правда? Два місяці під домашнім арештом я був переконаний в цьому. Здавалось, що я абсолютно все усвідомив, переосмислив, проаналізував помилки, зробив висновки та переоцінив цінності.. 
• Це була перша спроба одужання, проте головною помилкою була самовпевненість, розрахунок на власні сили, інтелект і хибну здатність стримати себе в потрібний момент. Адже можна просто в потрібну мить усвідомлено сказати собі: “Воу-воу, тримай себе в руках і не роби помилок!” І не робити їх! Ха-ха-ха.

Коментар психолога:

В історії будь-якої деструктивної залежності наступає момент, коли невпинно наближається так зване “ДНО”, але сила і супротив залежності, під маскою сили волі або власних переконань, за інерцією продовжує боротьбу. Тимчасове зниження тривоги сприймається ігроманом, як поклик до дії, ніби то ще є надія все виправити виключно власними силами. Насправді ж, “ДНО” в житті залежного – це головний рятівник і у більшості випадків єдине, що зможе його зупинити. Для цього потрібно, щоб обставини, що привели на дно, були сильніші, ніж супротив залежності. На жаль, часто це означає, що причина зупинитися для ігромана може знаходитись на кордоні з самогубством або вчиненням інших протиправних чи протизаконних дій.

• В першу чергу з тим, що ніякого одужання і не було.
• Просто мої залежності причаїлись на певний час, ніби даючи мені ілюзію того, що з ними покінчено. Тоді я знайшов нову, цікаву роботу. Там була чудова зарплатня, кльовий колектив і круте керівництво. Але був і нюанс. Команда працювала на ринку онлайн-гемблінгу і я мав максимально зануритись у дослідження всіх його тонкощів, для того, щоб писати цікаві і корисні огляди про все, що стосується онлайн-казино..
• Знаєте, що сказала моя залежність? - “Слухай, друже, це ж чудовий шанс побачити цю кухню зсередини, зрозуміти, яке це зло і назавжди позбутись бажання витрачати гроші на азартні ігри!” 
• Так, впродовж кількох місяців, мене повністю поглинув різнобарвний та яскравий світ ігрових автоматів. 

Впродовж року я програвав майже все, що заробляв, практично безперервно вживав амфетамін і інші наркотики, постійно брехав усім навколо, зовсім знецінивши все найдорожче, що у мене було – маленьку донечку, кохану дружину, найближчих друзів, турботливу маму..

• Потім я випадково знайшов таємні збереження своєї дружини – кілька тисяч доларів. Звичайно, навіть не роздумуючи, я пустив їх на годування лудоманії, щодня програючи чергову частину цих коштів, дивлячись ввечері в очі коханій, та чекаючи, коли вона перевірить свої накопичення. В цей момент вона вже зраджувала мені, повністю розчарувавшись в мої персоні через постійну брехню. Коли крадіжку було виявлено, я навіть зітхнув з полегшенням. Нарешті, ось воно – ДНО. 
• На наступний день я поїхав в реабілітаційний центр. І це було неймовірне відкриття. Здавалось, життя вже ніколи не буде тим самим. Адже я стільки всього зрозумів, точно-точно усвідомив! Я - інший!
• І лише згодом я зрозумів, що то знову мені на вушко шепотіла моя лудоманія, адже якщо ти - інший, то чому програв за вечір місячну зарплату так само, як той, попередній? 
• Це було чергове велике розчарування. Звичайно, розчарування в собі. Огида до себе. Недовіра. Навіть, зневіра.. В такі моменти, втрачає сенс все, навіть життя.

Коментар психолога:

Часто поняття “переосмислення помилок” для ігромана абсолютно ніяк не пов’язане з поняттям «капітуляції». Звичайно, після першої зустрічі з «дном» людина починає усвідомлювати наявність залежності та її силу, але, разом з тим, починається боротьба з хворобою за контроль. Простими словами, ігроман усвідомлює, що має залежність, але ще не вірить, що не в змозі швидко і самотужки з нею впоратись. І цей етап, на жаль, ще далекий від одужання. Людина не розуміє, що те, що відбувається – не просто “прикрі помилки”. Запевняючи себе і оточуючих в тому, що “такого більше не повториться”  ігроман свідомо чи підсвідомо обманює всіх. Він та його близькі люди мають зрозуміти, що без фундаментальних змін в середині, в свідомості людини, не відбудеться й жодних змін у зовнішніх проявах та моделі поведінки. Це лише питання часу

• Одне важливе усвідомлення стало моєю головною печаллю та головною перемогою поточного періоду життя.. Я одужую. Сьогодні, завтра і через тиждень я продовжуватиму одужувати. Але я вже ніколи не зможу сказати це в закінченій формі. Визнання того, що вона - твоя залежність - з тобою назавжди, спершу наповнює неймовірним сумом. Та разом з тим, ти ніби припиняєш намагання знищити те, що знищити неможливо. Натомість віднаходиш в собі енергію, сили та час на давно забуті прекрасні речі, які дійсно мають значення. Все це можливе завдяки терапевтичній спільноті, спонсорам, програмі і саморефлексії. 

Єдине, що поки ніяк не може відновитись - це довіра до себе. Не знаю, чи є ще у неї такий шанс

Коментар психолога:

Головне, що має зрозуміти ігроман і  близькі та не байдужі до нього люди: ігрова залежність завжди сильніша і обов'язково знову і знову починає керувати залежним. В середині відносин із залежністю та боротьби із нею на природному рівні лежить бажання “знову стати нормальним». Проте, як не прикро, але з точки зору психологічного аналізу, цього вже ніколи не буде. Для ігромана ця “нормальність” полягає в тому щоб навчитись керувати собою, працювати із своєю залежністю і жити повноцінним життям, уникаючи деструктивної поведінки та вчинків. І це абсолютно реально

• Спроба бути сильнішим за свою ігрову залежність та впоратись з нею самостійно – приречена на фіаско. Якщо не сьогодні, то точно завтра.
• Чесність – найбільша наша свобода та найбільша наша відповідальність. Не бійтесь бути чесними навіть у найкритичніші моменти! Це ЗАВЖДИ правильний вибір.
• Нас дуже багато. Ми різні, але нами керує одне і те саме зло. Одужувати разом в тисячу разів легше, тому без сумнівів шукайте тих, хто розуміє вас і готовий розділити з вами цей непростий, але такий важливий шлях!