Стараєшся чи змушуєш себе?

Ми живемо у часи гіпер продуктивності. Блогери, що прокидаються о 5 ранку й за день встигають відвідати спортзал, роботу, зустрітись з друзями й зайнятись хобі. Публічні люди, що досягають неймовірного успіху без жодних обмежень віком: ось дівчинка у 15 вже заробляє тисячі доларів, а ось жінка у 60 – почала власну кар’єру з нуля. Цілі купи книг про мотивацію та продуктивність. “Ти досі не досягнув успіху?” – кричать вони з полиць магазинів. Все це може надихати. Але з іншого боку – це може тиснути на людину й призводити до того, що людина прямо таки змушує себе відповідати якимось критеріям. В цій статті розберемось у чому різниця між тим, щоб старатись та тим, щоб змушувати себе. 

Чому важливо розуміти: я стараюсь чи змушую себе?

Часто наш інфопростір переповнений лише одним стандартизованим виглядом успіху: гроші, домівки, автівки, відпочинок на Канарах, свій бізнес. Це все дійсно може бути успіхом та приносити щастя. Але, це лише один з багатьох можливих варіантів. Не для всіх людей саме матеріальна складова означає успіх. Дехто може віднайти щастя в подорожах автостопом, вишиванні, роботі в маленькі пекарні, батьківстві чи створенні ікебани. І в кінцевому висновку важливо лише одне – чи щасливі ви?

Однак інформаційне поле часто диктує нам лише один можливий варіант щастя та успіху. Якщо щиро, в глибині свого серця, вам не потрібен власний бізнес чи яхта для щастя – ви будете страждати примушуючи себе до такого “успіху”. Тому важливо оцінити власні цілі та мрії, проаналізувати їх на щирість, визначити чого саме ви хочете й лише відштовхуючись від цього починати діяти. Однак, іноді дуже складно навіть звернути увагу на це. Ось колега накопичує гроші, щоб купити автівку. І я роблю те саме. Мені важко, але ніби приємно помічати, як ціль стає ближчою. Я погано сплю, виню себе за витрачені на щось інше кошти. Але ж я щодень ближче до мети? Токсичне бажання досягти того ж, що й інші – призводить до розчарувань та виснаження. А крім цього – ще більше віддаляє вас від ваших справжніх бажань.

Тому важливо вчасно відновити зв'язок з собою, відкинути нав'язані стандарти успіху й усвідомити власне бачення вашого щасливого життя. Для початку пропонуємо розібратись, чим відрізняються старання від примушування себе.

Основні риси, що свідчать про щире бажання та старання:

Ви не відчуваєте провини за поразки.

Ваші успіхи вас надихають, а поразки ви приймаєте як частину шляху. Вас не мучить відчуття провини, якщо в якийсь день ви робите щось “непродуктивне”.

Ви дозволяєте собі відпочивати, формуєте свій графік з урахуванням часу на себе.

Ви усвідомлюєте свою цінність без постійного “досягання успіху”, турбуєтесь про власне здоров’я та вмієте якісно відпочивати.

Процес навчання чи роботи приносить вам щире задоволення.

Ви радієте від самого процесу, а не лише тоді, коли це “нарешті закінчилось” й дало певний результат.

Ви відокремлюєте власну особистість та ваш успіх.

Ви не вимірюєте свої достоїнства лише з огляду на досягнення. У вас є й інші аспекти життя: друзі, хобі, родина тощо. Вам важливо почуватись добре й гармонійно, а не лише успішно.

Ознаки того, що ви себе примушуєте:

Ви надто обмежуєте себе.

Не купуєте якісь речі, економите на собі, бо відкладаєте максимум на свою мету. Обділяєте себе й від цього відчуваєте сум. 

Ви не відпочиваєте та не приділяєте час на себе.

Ви тривожитесь, якщо робите щось “не продуктивне”. Не усвідомлюєте важливості дати собі якісний відпочинок та зробити щось приємне для себе. Вам здається, що всі зусилля повинні бути спрямовані виключно на досягнення мети.

Звинувачуєте та порівнюєте себе.

Ви відчуваєте провину, якщо зробили недостатньо або зазнали у чомусь поразки. Постійно дивитесь на когось “успішнішого” й намагаєтесь догнати цю людину в досягненнях, або заздрите й страждаєте від цього.

Розсіяність.

Ви постійно намагаєтесь встигнути зробити все і зразу, від чого часто забуваєте про щось: дні народження, пообідати, дістати ключі з дверей тощо. Ваш мозок ніби не може втримати всю необхідну інформацію й це вас злить чи засмучує.

Ви не маєте часу на почуття.

Ви хочете, щоб люди навколо відповідали вашим ритмам та розділяли, чи принаймні розуміли, ваші цілі. Щирі розмови та прояви почуттів займають чи не останнє місце в списку пріоритетів, ви рідко ділитесь з кимось своїми переживаннями та й самі намагаєтесь не звертати на них увагу.