Свій серед чужих: психологічна адаптація в чужій країні

Війна, яку агресивно почала Росія проти України, змусила багатьох людей залишити свої домівки та поїхати за кордон. Наприклад, за останніми офіційними даними до Польщі виїхало близько 1,8 млн біженців. Трохи менше людей обрали для життя інші країни: Німеччину, Румунію, Угорщину тощо.

Вимушений переїзд за кордон далекий від безтурботних очікувань проживання там. Так, люди перебувають у безпеці, їм не доводиться думати про укриття та ворожі обстріли. Проте постають інші проблеми, які вони мають вирішувати: мовні та економічні, пригнічений психологічний стан, ймовірне почуття сорому, відчуття «не у своїй тарілці» тощо. 

Як психологічно вистояти та адаптуватися до реалій у чужій країні, — розказують психологи HoldYou.

Кому важче адаптуватися

Зважаючи на жахливу ситуацію в Україні, знищені домівки та вщент зруйновану інфраструктуру багатьом людям, що встигли виїхати, просто нікуди буде повертатись. Отже, можливо, їм доведеться починати нове життя в чужій країні. Звісно, процес адаптації у кожного проходитиме по-різному: хтось швидше звикне до нової реальності, а комусь знадобиться більше часу та морального духу. 

Ймовірно, що найважче адаптуватися буде літнім людям, які звикли до помірного та комфортного життя. Особливо, якщо раніше їм не доводилось знаходитись в інших країнах протягом тривалого часу. Також проблеми можуть мати матері з маленькими дітьми, для яких окремим випробуванням став мовний бар’єр. Адаптація дітей здебільшого не викликає труднощів, діти легко знаходять спільну мову з іншими. Максимально комфортний вік — 7-9 років, коли малеча схоплює на льоту всі мовні особливості, органічно занурюється в новий культурний осередок та заводить друзів.   

Звісно, обставини, за яких люди були змушені переїхати, можуть по-різному впливати на процес адаптації. Моральний вантаж, який біженці змушені носити під серцем, позначиться на психологічному стані та готовності розпочинати нове життя у чужій країні. Можуть долати різні відчуття, зокрема почуття безсилля, нерозуміння подальших кроків.    

Найпоширеніші проблеми

Переїзд — це завжди виклик. Що вже казати про жахливі причини такого вимушеного рішення. Проте давайте на хвилину відкинемо додаткові «емоційні вантажі» та поговоримо про локальні проблеми, які доведеться вирішувати біженцям. 

«Трудности перевода» 

Багато внутрішніх процесів стають неможливими через незнання мови. Це стосується не лише культурного контексту країни, а й, банально, побутових справ. Тому за можливості, оформивши всі необхідні документи, запишіться на мовні курси. Про них ви можете запитати у волонтерів або пошукати діаспорні групи в соцмережах. Ви не єдина людина, котрій довелось переїхати, тому шукайте «земляків», вони допоможуть.

Тим, хто просто соромиться говорити чужою мовою психологи радять придумати уявну особистість, трошки підкоригувати свій образ. Такий психологічний трюк допоможе менш напружено почуватися в незнайомій обстановці. 

«Квартирне питання»

Перший час ви можете жити у прихистку, якщо не маєте за кордоном знайомих. Але з часом вам все ж доведеться орендувати окреме житло. Додайте до цього ще безліч інших побутових питань: пошук продуктових магазинів, медичних центрів, нерозуміння базових речей. Подібні дратівливі фактори провокують і без того потужний стрес. Продовжуйте цікавитись всім у місцевих, не соромтесь просити про допомогу, знайомтесь із людьми та утворюйте спільні групи — так вам буде легше долати труднощі. 

Якщо вдалось забрати з собою якусь особливу для вас річ, нехай вона стане певним «якорем». Який у хвилини смутку зможе «витягнути» вас із темряви та створить комфортну атмосферу.   

Самотність

Багато біженців виділяють саме самотність як найбільшу проблему адаптації. Їх дуже легко зрозуміти: вони вимушено залишили домівку, власний комфорт, друзів, можливо членів родини. Все життя стало до гори дриґом. Перебуваючи далеко від батьківщини, людей охоплюють тужливі почуття. Впоратись допоможуть зустрічі та спілкування з людьми своєї національної спільноти, які теж виїхали або вже певний час проживають у країні.  

Поради психолога:

1. Почніть вивчати мову. Це допоможе вам підтримувати контакт із місцевими та поступово знайомитись із культурним осередком країни. Плюс вміння хоча б якось самостійно розв’язувати побутові проблеми значно знизить рівень стресу. 

2. Тримайте зв'язок із друзями та близькими з України. Проте намагайтесь якомога менше говорити про війну та жахливі події. Не треба, звісно, зовсім ігнорувати це, але зосереджувати увагу тільки на поганих новинах не варто. Хай там як, а життя триває. 

3. Знайдіть те, для чого будете прокидатись щоранку. Багато кого рутина пригнічує, але попри це вона є неоціненним скарбом. Саме розклад дня стане протидією депресивному стану, дозволить тримати себе в тонусі. 

4. Ставте маленькі та великі цілі на день, допомагайте у волонтерських центрах, займіться пошуком роботи, почніть навчатися онлайн новим професіям. Ви маєте продовжувати жити та підтримувати свій психологічний стан. 

5. Щодо психологічного стану. Пережиті трагічні події не могли не позначитись на психологічному здоров’ї. Вкрай важливо відстежувати свій загальний стан і настрій. За необхідності ви можете звернутись до психолога. Багато спеціалістів надають безкоштовні послуги для українців. Вам може допомогти психолог онлайн в Польщі або в іншій країні. Також шукайте спеціалістів на нашій платформі HoldYou. Вас проконсультує україномовний психолог або російськомовний психолог.

6. Будьте відкритими до світу та всього нового. Знайомтесь із людьми, частіше гуляйте парками та вулицями. Дивіться на все очима дитини, а не через призму уявлень і принципів. Продовжуйте збирати корисну інформацію, ніби ви детектив.

7. Знайдіть «своїх» людей. Шукайте в соціальних мережах групи з українцями, які перебувають там, де й ви. Запитайте про це на своїй сторінці в Інстаграм. Зараз люди як ніколи відкриті одне до одного. Нещодавно наша підписниця поділилася історією: в Іспанії за кавою вона познайомилася з дівчиною-українкою. Під час розмови з’ясувалось, що вони з одного міста, ходили в ту саму гімназію, потім переїхали до Києва і навіть жили у сусідніх районах. Але зустрілися в Іспанії. Дива трапляються. Ви обов’язково знайдете «своїх».