Ми звикли говорити про зраду, як про найгірше, що може зробити людина у стосунках. Зрада сприймається, як щось різко негативне та те, після чого пара неминучо розходиться. Попри це, люди продовжують зраджувати. Так чому ж це стається, якщо зраду вважають неприпустимим і нищцим вчинком? Можливо, зрада – це нормально? У цій статті поділимось думкою психологів та розберемось у самому понятті зради та причинах її появи у відносинах.
У 2017 році провели одне з найбільших досліджень у цій темі, опитавши близько 500 людей, які коли-небудь зраджували у стосунках. Більшість з них ( 88% ) були гетеросексуальними. Середній вік – 20 років. З цих опитувань вдалось визначити основні та найпоширеніші причини зрад.
Зникнення любові. До того ж, це не обов'язково стосується того, хто зрадив. Іноді любов зникає у вірного партнера, а інший, зі злості чи образи, бажаючи викликати ревнощі – зраджує. Однак, частіше любов зникає й з’являється до іншої людини, з якою й відбувається зрада. Той, хто зраджує – не встигає чи боїться розірвати стосунки до того, як увійти в нові романтичні/сексуальні відносини. У такому випадку розрив відбувається стовідсотково, за виключенням ситуацій, коли є залежна чи аб’юзивна поведінка одного з партнерів.
Бажання різноманітності. Зрада з цієї причини зазвичай є імпульсивною, випадковою й без подальших стосунків між “разовими” партнерами. Внутрішнє невдоволення чи нудьга в існуючих стосунках накопичуються й у відповідних обставинах можуть штовхнути людину на зраду. Такі зради зазвичай приховуються або проговорюються й не заважають стосункам тривати далі, якщо зраджений партнер здатен пробачити не серйозний зв'язок на стороні. Однак, потреба що виникла один раз – може виникати повторно. Тому важливо працювати над стосунками та додавати в них те, чого не вистачає. Крім того, є ймовірність неусвідомленої полігамності чи поліаморності людини. Так як ці теми не дуже активно висвітлюються в суспільстві, деякі люди можуть не знати про себе й свої сексуальні потреби важливих фактів, вступати в моногамні відносини, імпульсивно зраджувати, підсвідомо прагнучи закрити власні потреби, й цим робити боляче партнеру та собі.
Нестача уваги від партнера. Часто причиною зради є глибоке відчуття, що людиною нехтують. Опитування показали, що ця причина є більш поширеною серед жінок, в той час як інші є однаково поширеними для всіх гендерів. Почуваючи себе знехтуваною у відносинах, людина шукає уваги від інших, що може дійти до зради. Як правило, це лише шкодить стосункам, нічим не заповнюючи відчуття нестачі уваги. В такій ситуації (власне, як і у всіх інших) потрібно працювати з психологом чи сімейним терапевтом. Потреба в увазі, відчуття внутрішньої порожнечі та власної неповноцінності без цієї уваги іншої людини – дзвіночки психологічної проблеми.
Для підвищення самооцінки. Ця причина тісно переплітається з попередньою, але стосується вже виключно однієї людини, без врахування ставлення чи кількості уваги партнера. Низька самооцінка нагадує паразитичне створіння, яке їсть людину зсередини й ніколи не може насититись. Декого ці відчуття штовхають в депресивний та апатичний стан, відчай. Дехто ж починає шукати швидкі способи відчути себе краще. Флірт та зрада один з таких методів. Так, насправді це зовсім не вирішує проблему, а лише загострює становище поточних стосунків. На якийсь час самооцінка ніби справді підіймається, однак після усвідомлення власної провини перед партнером – може впасти ще більше.
“Так вийшло” або “в той момент мені дуже цього хотілось”. Інакше таку зраду можна назвати ситуативною. Обставини склались таким чином, що це стало можливим, доступним та бажаним. Варто звернути увагу на те, що це пояснення є досить непослідовним для людей моногамних. Виходячи з самого терміну, можна припустити що така ситуація неможлива, адже моногамія про те, що людину романтично та/або сексуально цікавить лише одна особа, до якої присутні глибокі почуття та вірність. Тому є сенс глибше пізнавати себе та свої сексуальні/романтичні нахили. Адже полігамна людина у моногамних стосунках буде нещасною, або зробить нещасним партнера, зраджуючи та обманюючи.
Загалом, з позиції психолога, дуже важко сказати, що зрада – зло, а той хто зрадив – негідник. Адже до зради завжди штовхають психологічні проблеми: неприйняття чи неусвідомлення себе і своїх бажань, певні незадоволені потреби і т.д. Однозначно, зрада приносить біль та розчарування зрадженій людині, може гостро травмувати та призвести навіть до депресії. Тому виходить, що в кінці-кінців страждає й зрадник, й зраджений.
Саме тому так важливо вчасно звернутись за кваліфікованою допомогою, особливо коли справи виходять з-під контролю. Якщо ви ловите себе на думках про зраду, або вже зрадили своєму партнеру – це зовсім не означає, що ви погана людина. Це може свідчити про те, що є щось, з чим ви поки що не здатні впоратись, або те, чого ви не здатні зрозуміти в собі. Найкращим рішенням в такому випадку буде похід до психолога.
Вибери зручний час і пройди 30-хвилинну діагностичну сесію зі спеціалістом HoldYou.
Тобі допоможуть краще зрозуміти і сформулювати симптоми та цілі, підкажуть, який напрям психології підходить найкраще, і порадять конкретних психологів HoldYou.
