Ми звикли говорити про зраду, як про найгірше, що може зробити людина у стосунках. Зрада сприймається як щось різко негативне та те, після чого пара неминуче розходиться. Попри це, люди продовжують зраджувати. Тож чому це стається, якщо зраду вважають неприпустимим і нищівним вчинком? Можливо, зрада - це не про мораль, а про незадоволені потреби? У цій статті ми поділимось думкою психологів і розберемось із самого поняття зради та причин її появи у стосунках.
У 2017 році провели одне з найбільших досліджень на цю тему, опитавши близько 500 людей, які коли-небудь зраджували у стосунках. Більшість з них (88%) були гетеросексуальними, середній вік - 20 років. З цього опитування вдалося визначити основні та найпоширеніші причини зрад.
Зникнення любові. До того ж це не обов'язково стосується того, хто зраджує: іноді любов зникає у вірного партнера, а інший, у злості чи образі, бажаючи викликати ревнощі, зраджує. Однак частіше любов зникає й з'являється до іншої людини, з якою й відбувається зрада. Той, хто зраджує, не встигає чи боїться розірвати стосунки до того, як увійти в нові романтичні або сексуальні відносини. Розрив відбувається майже неминуче, коли є залежна чи аб'юзивна поведінка одного з партнерів.
Бажання різноманітності. Зрада з цієї причини зазвичай імпульсивна, випадкова й без подальших стосунків між «разовими» партнерами. Внутрішнє невдоволення чи нудьга в існуючих стосунках накопичуються й у відповідних обставинах можуть штовхнути людину на зраду. Такі зради зазвичай приховуються або проговорюються й не заважають стосункам тривати далі, якщо зраджений партнер здатен пробачити не серйозний зв'язок на стороні. Однак потреба, що виникла один раз, може виникати повторно, тому важливо працювати над стосунками й додавати в них те, чого не вистачає.
Нестача уваги від партнера. Часто причиною зради є глибоке відчуття, що людиною нехтують. Опитування показують, що ця причина більш поширена серед жінок, тоді як інші причини однаково поширені для всіх гендерів. Почуваючись знехтуваною у стосунках, людина шукає уваги в інших, що може дійти до зради. Як правило, це лише шкодить стосункам, не заповнюючи відчуття нестачі уваги. Потреба в увазі, відчуття внутрішньої порожнечі та власної неповноцінності без уваги іншої людини - це вже дзвіночки психологічної проблеми, з якою варто працювати з психологом чи сімейним терапевтом.
Для підвищення самооцінки. Ця причина тісно переплітається з попередньою, але стосується вже виключно однієї людини, без урахування ставлення чи кількості уваги партнера. Низька самооцінка нагадує ненаситну прогалину, яку неможливо заповнити ззовні. Декого ці відчуття штовхають у депресивний чи апатичний стан, відчай. Дехто ж починає шукати швидкі способи відчути себе краще - флірт і зрада є одним з таких методів. Насправді це зовсім не вирішує проблему, а лише загострює становище поточних стосунків: на якийсь час самооцінка ніби й справді підіймається, однак після усвідомлення власної провини перед партнером може впасти ще нижче.
«Так вийшло» або «в той момент мені дуже цього хотілося». Таку зраду можна назвати ситуативною: обставини склалися так, що це стало можливим, доступним і бажаним. Варто звернути увагу, що це пояснення досить неприйнятне для людей, які усвідомлено обрали моногамію - адже моногамія передбачає, що людину романтично й сексуально цікавить лише одна особа, до якої є глибокі почуття та вірність. Тому є сенс глибше пізнавати себе та свої романтичні й сексуальні нахили: людина з немоногамними потребами в моногамних стосунках ризикує зробити нещасними і партнера, і себе, зраджуючи та обманюючи.
Повномасштабна війна додала до цього списку ще одну обставину - тривалу вимушену розлуку. За даними Gradus Research (лютий 2026, n=1000), третина українців у стосунках відзначає зниження сексуальної активності через тривожність і розлуку, при цьому понад 90% опитаних ставлять емоційну єдність і турботу вище за фізичну близькість (65%). Тобто пари, які фізично не поруч, часто продовжують почуватися пов'язаними емоційно - але саме тривала фізична розлука та накопичена тривога є одним із чинників, які збільшують ризик зради з причин «нестачі уваги» чи «бажання різноманітності», описаних вище.
За даними статистики розлучень в Україні за 2025-2026 роки (Міністерство юстиції та Державна судова адміністрація), серед головних причин розпаду шлюбів - розлука через мобілізацію чи міграцію, а також хронічний стрес і психологічне вигорання. Зрада в такому контексті часто є не причиною розриву, а лише його симптомом - ознакою того, що стосунки вже давно потребували уваги, розмови або підтримки фахівця, задовго до того, як хтось із партнерів зробив цей крок.
Загалом, з позиції психолога, дуже важко однозначно сказати, що зрада - зло, а той, хто зрадив, - негідник. Адже до зради завжди штовхають психологічні проблеми: неприйняття чи неусвідомлення себе і своїх бажань, певні незадоволені потреби тощо. Водночас зрада приносить біль і розчарування зрадженій людині, може гостро травмувати й навіть призвести до депресії. Тож зрештою страждають обидва - і той, кого зрадили, і той, хто зрадив.
Саме тому так важливо вчасно звернутися за кваліфікованою допомогою, особливо якщо справи виходять з-під контролю. Якщо ви ловите себе на думках про зраду, або вже зрадили своєму партнеру, - це зовсім не означає, що ви погана людина. Це може свідчити про те, що є щось, з чим ви поки не здатні впоратися самостійно, або те, чого ви не здатні зрозуміти в собі. У парі з такою ситуацією добре працює системна сімейна терапія - вона розглядає зраду не як вирок стосункам, а як сигнал про те, що саме в парі перестало працювати. Найкращим першим кроком у такому випадку буде похід до психолога - самостійно чи разом із партнером.
Зрада рідко буває про мораль у чистому вигляді - частіше це симптом незадоволених потреб, накопиченої тривоги чи стосунків, які давно потребували розмови. Це не виправдовує біль зрадженої людини, але допомагає зрозуміти, що працювати варто не з ярликом «поганий/погана», а з причиною, яка до цього призвела.
Вибери зручний час і пройди 30-хвилинну діагностичну сесію зі спеціалістом HoldYou.
Тобі допоможуть краще зрозуміти і сформулювати симптоми та цілі, підкажуть, який напрям психології підходить найкраще, і порадять конкретних психологів HoldYou.
