Чому HR не може виконувати функції психолога
Професія HR порівняно нова на ринку пропозицій, тому досі викликає певні розбіжності та суперечки щодо посадових обов’язків. Деякі керівники перекладають на ейчара майже всю роботу, яка хоч якось пов’язана з людьми та комунікацією між ними. У тому числі й обов’язки психолога.
Чи може психолог виконувати завдання HR-менеджера? Можливо. Але поєднувати — навряд чи вийде.
У чому відмінність посад — розбираємось у статті.
Чому HR часто називають психологом
Професія HR передбачає навички здорового спілкування з людьми. Ейчар розуміє, як поводяться люди на робочому місці, які потреби має компанія. Крім того, в посадові обов’язки входить управління колективом, вміння відстежувати психологічний стан команди. А також контроль за тим, аби кожен почувався щасливим, залученим у процес, мав правильний менеджмент і лідерство у своєму відділі.
Враховуючи все це HR нерідко називають психологом, додаючи до переліку посадових обов’язків психологічні консультації. Так, фахівцю по роботі з колективом дійсно корисно мати хоча б базові знання в галузі психології. Психологічні фішки допоможуть більше дізнатися про колег, особливості їх поведінки, дозволять новеньким швидше адаптуватися в колективі. Та попри це, помилково поєднувати дві посади в одну, аби закрити HR-фахівцем і роль психолога.
Ба більше, навіть психологи інколи влаштовуються на роботу ейчарами, бо вважають, що зможуть заповнити всі потреби компанії. Ідея насправді варта уваги, бо знань вистачає. Курс психодіагностики, конфліктологія, теорія мотивації — це все неабияк допоможе у роботі з людьми. Та й кому потрібен окремий психолог для бізнесу, якщо можна поєднати його обов’язки з обов’язками HR.
Чому HR не замінить психолога?
Є різні моменти, чому HR не зможе замінити психолога. По-перше, недостатньо знань і підготовки. Навіть базових навичок буде замало. Звісно, можна швидко пройти курси за вузькою темою та поповнити свою «валізку» необхідної інформації. Проте існує інша, куди важливіша причина. В ній і є головна відмінність психолога та HR. Це позиція стосовно людей. Клієнт психолога — людина, її переживання, конфлікти та кризи. Мета спеціаліста — допомогти відчути комфорт як у зовнішньому, так і у внутрішньому світі, стати ефективнішим у взаємодіях, побудувати гармонійні взаємини з іншими.
А клієнт HR-фахівця — це організація та її бізнес-процеси. Організації байдуже на особисті проблеми та кризи людини. Її головна мета — бути економічно ефективною, працювати на прибуток, формувати сильну команду спеціалістів. Людина як особистість — поза її інтересами. Тому і робота HR зосереджена на втіленні бажань компанії, а не на забезпеченні комфортного існування людини. Так, ейчар робитиме все можливе, аби людина почувалась окей на робочому місці. Але мета цього — щоб співробітник, відчувши себе комфортно, продовжував розвивати та рухати компанію вперед. Бо така організаційна культура: люди мають працювати, виконувати свої обов’язки на «відмінно».
Якщо, припустимо, психологічний стан людини не змінюється протягом тривалого часу і це значно заважає ефективній роботі — її замінять. Звісно, організація буде намагатися дійти компромісу, враховувати інтереси співробітника. Проте на ситуацію це не дуже вплине — HR завжди буде не з того боку, де сидить психолог.
Ці різні позиції, які неможливо сумістити в одній посаді, не дозволять ейчару якісно виконувати функції психолога. Не вийде потрошку виконувати й ті обов’язки, й інші, на двох стільцях не всидіти. Неможливо бути вранці категоричним хедхантером, а після обіду — емпатичним психологом. З понеділка по середу планувати маніпуляції, які будуть мотивувати, а в четвер і п’ятницю розказувати про самореалізацію та самоцінність. Якщо співбесіда буде провальною, навряд чи вийде правильно підтримати кандидата. Бо підтримка HR-а і психолога дуже відрізнятиметься.
Ці посади — принципово різні, їх неможливо об’єднати так, щоб вони були ефективними. Крім того, роль психолога у компанії доволі неоднозначна. Наймати консультанта в штат — це знову робити його клієнтом не людину, а організацію. Тому не завжди такі рішення матимуть успіх. Співробітник не зможе бути повністю чесним і відвертим у розмовах, переживаючи, що про його проблеми дізнається керівництво. А психолог не зможе замовчувати окремі важливі факти, бо представляє інтереси компанії.
Найкраще рішення — не наймати штатного спеціаліста, а користуватися опціями, які пропонують незалежні платформи психологів. Такі консультанти будуть неупередженими та зможуть якісно допомогти як колективу, так і бізнесу. Бо як показує міжнародний досвід — ефективність і продуктивність команди напряму залежить від атмосфери в компанії.
