Сімейні баталії – звична справа для деяких. До того ж, напружені відносини між дорослими дітьми та батьками можуть сильно позначитися на особистому житті та контактах із оточуючими. Ми не обираємо батьків, проте можемо вибрати, як будувати спілкування з ними. Здорові, теплі та довірчі відносини – це чудово. Але не кожна людина похвалиться такою близькістю.

Що робити, коли кожна розмова закінчується сваркою, словесні перепалки стають нормою, взаєморозуміння відсутнє, а бажання спілкуватися та бачитися пропадає з кожним новим телефонним дзвінком?

Читайте рекомендації нижче, якщо хочете, щоб спілкування з рідними не перетворювалося в неприємний обов'язок, а приносило задоволення.

Найчастіше ми розмірковуємо так: мама і тато – це дорослі, сенс життя яких полягає у вихованні дитини. Весь світ зосереджений навколо дітей і турботи про них.Ми забуваємо або зовсім не замислюємося над тим, що до нашого народження у батьків було власне яскраве життя. Познайомтесь з ними ближче, дізнайтесь, як проводили вечори, де любили зустрічатися з друзями, під яку музику відривалися на дискотеках.

• чи вередували в дитинстві? За що карали найчастіше?

• якщо доводилося переживати сильний розрив відносин, як справлялися?

• вам щастило по життю?

• (питання до мами) як у тебе виходило працювати та поратися з домашніми справами: готуванням, прибиранням тощо?

• як змінилося життя у шлюбі?

• які були взаємини з найкращою подругою\другом? Де вони зараз?

• чи була в житті ситуація, що кардинально змінила погляд на світ?

Задавайте будь-які питання, що цікавлять вас. Уявіть, що розмовляєте не з мамою і татом, а з подругою або другом. І хочете якомога більше дізнатися про їх життя – улюблена страва, країна, музика, актор. Знайомлячись ближче, ви зміните дитячо-батьківські відносини на більш дружні.

Візьміть собі за правило спілкуватися щодня. Нехай навіть недовго. Кожна близька людина оцінить таку увагу.

Більше спілкуючись і розповідаючи про своє життя, ви заново відкриваєтесь для них. Те, як ви справляєтесь із життєвими ситуаціями, покаже, що ви вже не дитина. Та їхнє ставлення до вас повинно бути відповідним.

Питайте ради, розповідайте про почуття та переживання. Але не припиняйте думати своєю головою. Батьківський досвід важливий і цінний, проте тільки ви обираєте, як вчинити в тій чи іншій ситуації. Дякуйте за кожну пораду, але дайте зрозуміти, що в особистих відносинах бажаєте прислухатися до себе. Так ви покажете, що поважаєте їх думку та уникнете непотрібних конфліктів.

Іноді батьки продовжують опікувати та ставитися до вже дорослої дитині, як до маленької. Слова не завжди призводять до потрібного результату. А капризи й істерики – і поготів. Необхідно навчитися спілкуватися вчинками. 

Доросла людина відрізняється самостійністю та відповідальністю. Тримає дану обіцянку, не залишає друзів у біді, адекватно вирішує конфлікти. Коли ви з батьками спілкуєтесь на рівних, вони сприймають вас як дорослих.

Дозвольте мамі й тату мати свою точку зору, навіть якщо вона в корені відрізняється від вашої. Або бурхливо обговорювати за вечерею безглузді ситуації, політику, економіку тощо. Припиніть подумки оцінювати їх вчинки та слова. Прийміть їх неідеальність і всі недоліки. Щоб мама і тато побачили в вас дорослу людину – станьте нею. Не вживайте фраз «батьки повинні». Не вимагайте нічого і припиніть відповідати саркастично й грубо.Дозвольте їм бути собою і тоді ви отримаєте таке ж право натомість. Більше не доведеться виправдовувати їх очікувань або сліпо слідувати всім порадам.

Дорослішаючи, діти іноді намагаються повчати батьків. Звичайно, у багатьох ситуаціях вони потребують підтримки та допомоги. Наприклад, технології розвиваються занадто швидко, і не всі батьки встигають розбиратися в них. Не варто насміхатися з цього приводу або явно демонструвати свою владу. Не займайтесь таким чином помстою за дитячі образи або травми. Вони – дорослі самостійні люди, навчіться сприймати їх такими.

Будьте уважні та ввічливі. Допомагайте, підтримуйте, показуйте свою любов і турботу. А якщо спогади або образи, які ви збираєте з дитинства, заважають вам, зверніться по допомогу до психолога.

Деякі батьки можуть вдаватися до емоційного шантажу. Важливо вчасно розпізнати це і зупинити подібні спроби. Помітити маніпуляції оточуючих набагато легше, ніж батьківські. Адже вони не виникають нізвідки. Батьки можуть готувати вас до них все життя, поступово створюючи грунт, підштовхуючи до певних рішень тощо.Деякі психологи виділяють дві діаметрально протилежні програми маніпуляцій. У першій – дитина завжди залишається Пітером Пеном і не дорослішає. Друга ж орієнтована на те, щоб позбавити дитинства. Мама або тато звалюють на дітей гору відповідальності, обов'язків та інших турбот. Розглянемо кожну програму детальніше.

Маніпуляція в дусі Пітера Пена виховує в вас людину, якій завжди необхідний поруч дорослий. Популярні фрази: ви не дуже розумні та відповідальні для прийняття таких рішень. Хто старше, той і має рацію, адже у нього більше досвіду і т.п.

Як бути? Беріть на себе відповідальність. Зберігайте незворушність і впевненість, що б ви не робили. Не слухайте коментарі та непотрібні поради, дійте, як вважаєте за потрібне.

Програма №2 – завжди відповідальний і самостійний. Заборона бути дитиною зобов'язує опікати та піклуватися про когось іншого, але не про себе. Це заважає вивчати власний внутрішній світ. Ви не розумієте себе і не чуєте своїх бажань, намагаючись весь час комусь догодити. Не знаєте, де закінчується чуже «треба» і починається ваше «хочу». Ви готові на все, аби догодити оточуючим. Для вас важливо завжди залишатися хорошим, щоб батьки пишалися та були щасливі.

Що робити? Знайдіть внутрішню дитину і подружіться з нею. Пізнайте її ближче. Які у неї бажання та цінності? Що важливо, а що є неприйнятним? Поки ви не розберетесь у собі, гра в супергероя триватиме. Будьте уважні та навчіться помічати, коли батьки застосовують подібні програми маніпуляцій.