HoldYou logo

Безпечне життя в умовах війни: як позбутися провини вцілілого

14.11.2023
Безпечне життя в умовах війни: як позбутися провини вцілілого

Провина вцілілого — термін не новий, але особливу популярність набув саме зараз. Вже три місяці люди живуть в умовах війни. І ті, хто зумів втекти з гарячих точок або ті, кому пощастило обмежитись сповіщеннями про відбій тривоги, можуть відчувати сором. Бо постійно думатимуть про тих, хто залишився біля лінії фронту, порівнюватимуть своє життя з їхнім, наповнюючись почуттям провини.  

«Синдром уцілілого» виникає у багатьох, проте з ним можна впоратись. Розказуємо, чому важливо про це говорити, чим корисна психологічна допомога онлайн. 

Провина вцілілого

Виникає у людей, які вижили або життя яких простіше і легше, ніж в інших. Виражається в сильному почутті жалю та сорому. З синдромом стикаються й ті, хто прийняв рішення поїхати до іншої країни. Неважливо, де саме знаходиться людина, вона відчуватиме глибоку провину перед тими, кому пощастило менше. І це заважатиме їй повноцінно насолоджуватись життям. Будь-які дії, веселощі, піклування та догляд за собою — абсолютно все буде здаватися недоречним, доки десь страждатимуть люди. 

Як відчувається синдром уцілілого:

- не можеш допомогти – соромно;

- зумів вижити – винен;

- роблю недостатньо, можна було б більше;

- допомога інших більш суттєва та важлива, ніж моя;

- виїхав за кордон – «зрадник», «боягуз»;

- перебуваєш у безпеці – соромно перед тими, хто ховається в бомбосховищах і прокидається під вибухи;

- не відчуваєш ненависті — винен;

- намагаєшся жити далі, доглядати за собою, проводити час із друзями – соромно;

- працюєш і заробляєш гроші – соромно, бо інші втратили роботу і ледве справляються з матеріальними труднощами;

- маєш більш-менш стабільний емоційний стан — соромно; 

- не заслуговую на радість і не вартий того, що мені пощастило більше, ніж комусь. 

Психологічні та фізичні симптоми провини вцілілого: нав’язливі думки, дратівливість, небажання спілкуватися, відсутність мотивації, перепади настрою, апатія, депресія, тривожність, неспокійний сон, сором, вина, відчуття безпорадності. 

Це основні ознаки, проте у кожного цей синдром виражається індивідуально. Багато що залежить від загального стану, у якому людина перебувала. Наприклад, якщо знаходилась у стані депресії, почуття провини та сорому будуть виражені сильніше.

Практичні кроки до вирішення проблеми

- щоразу нагадуйте собі, що це не ви стали причиною війни і ваше життя важливе;

- безпека під час війни — ваше найголовніше завдання. Адже убезпечивши себе та задовольнивши базові потреби, ви зможете ефективно долучитись до допомоги іншим;

- якщо бракує сил допомагати, поповнюйте власний ресурс і дбайте про себе. Не варто робити щось для інших всупереч собі та своїм бажанням;

- радійте та насолоджуйтесь життям, якщо перебуваєте в безпеці. Проживайте кожен день із вдячністю. Ви можете співчувати тим, хто опинився в скрутнішій ситуації, та допомагати їм різними доступними способами;

- якщо відчуваєте нестачу сил, дратівливість і злість — не тримайте це в собі. Кричіть, плачте, бийте подушку, малюйте хаотичні візерунки. Ви маєте звільнитись від стресу;

- спілкуйтесь із іншими людьми, діліться своїми переживаннями. Можливо їм також знайомі ці почуття, разом вам буде легше з ними впоратися;

- абсолютно ок почуватися щасливим та одночасно оплакувати долю інших;

- дозвольте собі час від часу сумувати. Це допоможе прийняти свої почуття та екологічно прожити їх. Важливо не блокувати або заперечувати, а саме проживати емоції. Можете малювати, так ви переносите переживання на папір;

- допомога психолога. Може бути корисною, якщо відчуття провини не зникає, а тільки посилюється і заважає об’єктивно оцінювати події. 

Коли звернутись до психолога? Орієнтуйтесь по відчуттю. Ви можете отримати необхідну підтримку від друзів, якщо відчуєте, що цього недостатньо — запишіться на консультацію до спеціаліста.