Як і коли формується довіра?

Як формується довіра? 

Довіра – вкрай необхідне відчуття для людини, без якого неможливо налагодити повноцінні стосунки зі світом і людьми, і без якого неможливо почуватися щасливим. 

Довіра - це базове відчуття, яке починає формуватися з перших днів життя. Коли новонароджений малюк, ще повністю залежний від дорослих, відчуває, що мама завжди поруч. Вона відгукується на плач, з’являється в полі зору щораз, як малюка щось турбує, він бачить її, коли засинає і коли прокидається. З мамою асоціюються відчуття тепла, спокою, ситості, а отже безпеки. На основі цих відчуттів у дитини формується переконання, що величезний незрозумілий і такий хаотичний світ довкола не є ворожим. Що йому можна довіряти. 

Дослідження показали, що  діти, позбавлені батьківської опіки, котрі зростали у дитячих будинках, незважаючи на належні побутові умови, суттєво відставали у своєму психічному розвитку. Почитали пізніше ходити і розмовляти, часто хворіли і проявляли негативні емоції. У підлітковому віці таким дітям було складно сформувати міжособистісні стосунки, бо зближення з незнайомими людьми викликало у них сильну тривогу через постійну недовіру до всього навколо. На відміну від людей зі сформованою базовою довірою до світу, які легко йдуть на контакт, проявляють ініціативу при знайомстві, а у спілкуванні поводять себе невимушено і відкрито. Таким людям набагато легше зорієнтуватися у мінливих життєвих обставинах та швидко обрати нову стратегію поведінки. Їх адаптивні властивості набагато вищі, ніж у тих, хто був вимушений зростати без постійної турботи та уваги близьких дорослих. 

Є простий тест, за яким можна легко визначити чи сформована у вашої дитини базова довіра до світу. Якщо дитина легко може залишитися сама у кімнаті на деякий час і відпускає дорослого без плачу та істерик, спокійно грається, коли поруч нікого немає, і так само спокійно реагує, коли дорослий повертається, тоді все гаразд. Діти ж, у яких немає цього відчуття, будуть вередувати, плакати і не відпускати маму далеко від себе, тривожитися, поки її немає, і ображатися, коли вона повертається. 

Як побудувати довірливі стосунки зі своєю дитиною? 

Довіра, любов та безпека складають основу щасливих сімейних стосунків. Щоб сформувати довірливі взаємини зі своєю дитиною, батькам варто притримуватись декількох правил.

По-перше, підтверджувати свої слова на власному прикладі. Погодьтеся, непросто привчити дитину правильно харчуватися, якщо батьки при цьому їдять шкідливу їжу. В такому випадку їхні аргументи втрачають свою вагу. 

По-друге, важливо дослухатися до всього, що розповідає вам дитина. Так у неї формується відчуття, що її світ, події в ньому, та її переживання важливі і цікавлять близьких. Тому не зводьте спілкування виключно до наказових інструкцій та повчань. Нехай це буде повноцінний діалог із взаємною зацікавленістю. Завдяки такій стратегії дитині хотітиметься поділитися з вами ще і ще. 

По-третє, завжди кажіть дитині правду. З урахуванням її віку, звісно, але все одно будьте максимально чесні. Якщо, наприклад, дитина запитує чи боляче їй буде під час уколу, скажіть як є. Невиправдані очікування неприємно вражають ніжну дитячу психіку. 

По-четверте, не порушуйте своїх обіцянок. Звісно, життя мінливе і обставини можуть вносити свої спонтанні корективи, але все одно старайтеся дотримати слова. Діти чудово запам’ятовують все, що ми їм говоримо. Навіть якщо ми необачно пообіцяли їм щось, аби тільки вгамувати їх допитливість. Якщо, наприклад, ви сказали, що не зможете погуляти з дитиною на вихідні через те, що робитимете генеральне прибирання, то ви маєте робити саме це. Інакше наступного разу дитина сумніватиметься, чи дійсно тато з мамою зроблять для неї те, що обіцяли. Це провокує постійне відчуття стривоженості. 

По-п’яте, не використовуйте гучних покарань. Буває, в запалі роздратованості ми можемо пригрозити дитині на місяць позбавити її комп’ютерних ігор. Але задумайтеся перед тим, чи дійсно ви зможете дотриматися цього терміну. Якщо обмеження протриває декілька днів замість обіцяних тридцяти, ви неминуче послабите свій авторитет в очах дитини. Адже вона буде пам’ятати, що покарання не таке страшне, як ви його анонсуєте. 

Будьте послідовними у всьому, що робите на очах своєї дитини. Розмовляйте з нею відверто і чесно. Пояснюйте причини, через які ви змушені діяти не так, як обіцяли раніше. Лише власний приклад, спілкування на рівних та дотримання встановлених правил всіма сторонами сприятиме довірливим та теплим взаєминам всередині родини.