Хто такий психолог і як це працює

Мало хто знає, що Джоан Роулінг, авторка «Гаррі Поттера», одного з найзнаменитіших і найпопулярніших творів у світі, тривалий час страждала від затяжної депресії і стресів і регулярно проходила курс психотерапії. Крім того, вона абсолютно не соромиться і не ховає цей відрізок свого життя, про що відкрито і розповіла на шоу Опри Вінфрі. Навпаки, вона говорить про той час, як про диво, що сталося в її житті, за що вона безмежно вдячна. Вона поділилася, що ніколи не написала б свого твору, якби не допомога її знайомого психолога, який методично допоміг її дитячим комплексам замовкнути, а її фантазіям, без обмежень, полетіти в чарівний світ «Хогвартс». Потім це вилилося на сторінки книжок Джоан, зробивши її світовою знаменитістю і найпопулярнішою письменницею у світі.

У нашому суспільстві є стереотипне уявлення про певні професії, візит до яких автоматично викликає незручність і навіть сором. Однією з них я б назвав сферу психології. Психологічна допомога і послуги, досі багатьом здаються якоюсь заморською екзотикою, а звернення до такого фахівця можна порівняти з відвідуванням  високоморальним академіком уролога або гінеколога. А гірше групової терапії може бути тільки гурток нудистів-аматорів у будинку для літніх людей.

З іншого боку, ми спокійно відвідуємо стоматолога, терапевта, дієтолога, травматолога, фізіотерапевта або масажиста. Така довіра до тілесних та інших традиційних фізіоспеціалістів пояснюється тим, що про причину виникнення проблем ми найчастіше здогадуємося. Та й симптоми одужання нашого «скафандра» в цій царині помічаємо досить швидко. Будь-яка аптека на нашому подвір'ї, в принципі, відповідає на половину цих тілесних проблем, болю і хоч тимчасово, але легко позбавляє дискомфорту і знімає симптоми. А ось на розв'язання психічних і психологічних проблем потрібен іноді тривалий час. Про причини їхньої появи ми найчастіше не маємо поняття.

Суть у тому, що проблеми нашої психіки не сформувалися вчора. Вони не сталися від переїдання, охолодження організму або його випадкового удару, а зароджувалися і формувалися системно і дуже давно. Це все прогресувало, компенсувало і мутувало нашу особистість десятиліттями і проявилося. Тепер нам доводиться заново знайомиться із самим собою. Ці проблеми ми помічаємо в стані зміненої реальності своєї поведінки або за сильного спотворення і неприродності своїх реакцій на події, що відбуваються.

Наприклад, коли ми стукаємо в намальовані двері, хочемо відкрити замок без ключів і намагаємося причесати відображення в дзеркалі. Природно, що і діагностується це все, іноді дуже довго. На жаль, у психології та психотерапії немає таких ефективних інструментів, які існують для швидкої фізичної діагностики (наприклад, УЗД або МРТ), та й наш розум із його лабіринтами, таємницями і багатофункціональністю буде складно порівняти з коліном або іншим фізіологічним органом. Якщо ви в дитинстві поламали ногу, а через двадцять років вирішили звернутися по допомогу до фахівця, я впевнений, що просто гіпсом і масажем ви вже не відбудетеся. Оскільки перелом давно вніс істотні корективи у ваш організм. Сам перелом уже давно заріс кістковою тканиною, утворивши мозоль, ваша постава змінена, а вам потрібно підлаштовуватися під нові обставини і компенсувати кульгавість. До звичайного перелому додався сколіоз або лордоз. Таз перекошений і вже видозмінив свою вісь, що веде до змін у судинній і кровоносній системі, позначаючись на вашому самопочутті і життєвої енергії. Утворилося безліч затисків і защемлень, деякі м'язи атрофувалися через непотрібність у нових умовах, а якісь виявилися перевантаженими і гіпертрофованими від постійної затребуваності. Є ще цілий комплекс фізіологічних змін, привнесених у ваше життя після звичайного перелому, лікуванням якого ви своєчасно не зайнялися і не звернулися до фахівця. Я чомусь абсолютно впевнений, що за такого «запізнілого» візиту жоден притомний травматолог вам не скаже, що через місяць повернетеся до нормального життя.

На таку реставрацію і реабілітацію можуть піти роки. Вам ніхто не дасть гарантію повного відновлення і повернення до повноцінного життя.

Займаючись вашим переломом, фахівець ніколи не скаже, що просто прочитайте три книжки, підпишіться в Instagram на індійського гуру-травматолога або пройдіть тижневий тренінг з фізіології. Але чомусь саме так ми ставимося до вирішення своїх психологічних проблем.

А тепер тільки уявіть, що з самого раннього дитинства таких переломів у вашій психіці десятки. А ще сотні ментальних, психологічних і хронічних застуд, наривів, запалень, розтягнень і забоїв. Усе це в психології називається нашими комплексами, страхами й фобіями, що зародилися давно й одного разу, живуть із нами все життя, кардинально змінюючи й методично спотворюючи наше життя й особистість. Багато хто компенсує свої страхи і комплекси якимось заспокійливим елементом або дією, привнесеною в реальне життя. Хтось намагається просто перетерпіти свої страхи й комплекси або навіть посадити їх у глибоку в'язницю власного розуму, під повний цілодобовий, вольовий та енергетичний контроль. Хтось визнає їх і вчиться з ними співіснувати.

Хтось постійно бореться з ними всіма наявними у своїй наявності інструментами. А хтось цього навіть не помічає і нічого робити з цим не бажає, пояснюючи це тим, що «я такий, який є».

Але всі ці перераховані вище комбінації самолікування не виліковують людину, а в кращому разі, в її житті відіграють роль психологічних лангет, шин, милиць і найрізноманітніших протезів. Використовуючи такі «милиці», ми зможемо ходити, але в нас дуже маленькі шанси бігати, стрибати, плавати й вести повноцінне життя людини-творця. Я маю на увазі в психологічному контексті.

Автор: Іван Пироженко