Вам знайомий вираз "Всі ми родом з дитинства"? Так ось його сенс в тому, що психологія всіх напрямків вважає дитинство найважливішим часом. Адже саме тоді формується особистість людини, з усіма її задатками, і, на жаль, з усіма неврозами і проблемами.

Батьки — це ті дорослі люди, яких дитина сприймає як величезну модель побудови світу. У перші роки свого життя маленька людина ізольована від усього, з чим стикається дорослий. Саме в ці ранні роки дитина формує більшу частину досвіду буття, спираючись на, здавалося б, ідеальну "модель" поведінки своїх батьків.

У цьому маленькому світі, коли один рік для дитини, як ціле життя, вона формує своє розуміння життя. Років до п'яти-семи дитина живе в особливому всесвіті, де боги і найрозумніші та справедливі істоти - це її батьки. І більше навколо маленької людини нічого немає.

Тому, якщо дитина виростає з переконанням, що «в світі немає любові», то потрібно звернутися до її раннього дитячого досвіду. Є висока ймовірність того, що в дитинстві батьки не зуміли дати малюкові ту любов, що була йому необхідна. Не дивно, що все подальше життя людина сприймає відповідно до того "гіпсового зліпка" і тієї "формочки", яку їй сформувало дитинство.

Оскільки в тому, що ми часто опиняємося нещасні, уперті і просто не дуже розумні у своєму дорослому житті, винні тільки батьки, дорослим важливо брати на себе відповідальність за свою дитину. 

Розуміння психології взаємин дітей і батьків має важливе місце у формуванні та вихованні майбутнього дорослого. Річ у тім, що взаємини дітей і батьків можна і потрібно робити більш комфортними для обох сторін. А це можливо тільки через підвищення вашої загальної грамотності в галузі психології та її фундаментальних законів. Для психології взаємин дітей і батьків не секрет, що "погані" батьки — це теж колишні діти, які одного разу постраждали від "виховання". А тепер вони передають свій біль новому поколінню, і так може тривати вічно.

Звичайно, частіше за все, батьки люблять своїх маленьких дітей, особливо слухняних і тих, хто відповідає їм взаємністю. Навіть якщо батьки не відчувають любові, вони ніколи не зізнаються про це собі і тим більше дитині. Кожен намагається терпляче задовольнити потреби маленької людини.

Найчастіше турбота батьків стосується задоволення фізіологічних потреб (їжа, сон, дах над головою і ін.) і безпеки. Щодо потреби в любові — тут у багатьох виникають проблеми. Любов підміняється гіперпіклуванням, яка не дає дитині можливості розвиватися, адже розвиток, як відомо, може бути лише на рівні подолання перешкод.

Так, діти втрачають можливість навчиться довіряти собі, ростуть з переконанням, що від них нічого не залежить. Найчастіше такі відносини стають для дітей задушливими, і тут є два виходи — бунт або смиренність. Добре, якщо дитина бунтує і погано, якщо звикає.

Щоб виховати дитину, потрібно не займатися гіперпіклуванням, а служити їй в хорошому розумінні цього слова. Але основна проблема в тому, що поки батьки не почнуть самі працювати над собою і не навчаться будувати гармонійні стосунки між собою, вони не зможуть правильно сприймати свою дитину. Вони завжди бачитимуть свого малюка через власний світогляд і міцно усталені стереотипи.

Зрозуміти дитину можна не через насолоду нею, а піклуючись про неї, виявляючи свою уважність і серйозність. Важливо зрозуміти та прийняти, що у дітей є свої погляди на життя і навіть якщо вони говорять щось незрозуміле, потрібно оцінювати й сприймати сказане серйозно. Не потрібно сміятися чи кричати на свою дитину, якщо вона сказала щось нерозумне. Навпаки, потрібно осмислити це і, за необхідності, намагатися направити її в правильне русло. Якщо ви будете сміятися над дитиною, вона почне замикатися в собі. А коли малюк бачить ваше щире бажання зрозуміти його та відчуває підтримку, він буде вам довіряти і зможе звертатися у скрутну хвилину.

Правильні стосунки між батьками й дітьми розпочинаються ще до моменту народження дитини — коли вона перебуває в утробі матері. 

Вагітна жінка повинна дбати про себе, стежити за своїм здоров'ям, не перевантажувати себе і думати про піднесені речі. Саме під час вагітності формується багато важливих речей, які впливають на фізичний і психологічний стан вашої дитини. Якщо ж через недбалу поведінку вагітної матері дитина формується неправильно, то далі в житті у неї будуть проблеми й труднощі, частину з яких, з великою ймовірністю, можна було б уникнути.

З народження і до 7 років у дитини відбувається формування найбільш глибинних якостей, які в подальшому стають основою її поведінки в житті. У цей період батьки для дитини — це цілий світ, з якого вона бере приклад. Вона вбирає в себе і хороше і погане, при цьому малюк не слухає слів, він спостерігає за діями.

Після 7 років ваша дитина починає формувати своє розуміння світу і ідентифікувати свої потреби і бажання. Вам відповідно слід звертати увагу на те, що подобається вашій дитині, щоб розгледіти її таланти і направити в правильне русло. Намагайтеся приділяти своїй дитині увагу, щиро цікавитися її життям, думками, ідеями, бажаннями, щоб стати для неї надійним другом.

Після 13 років у вашої дитини розпочинається професійний розвиток, і вона починає виявляти інтерес до різних речей та сфер діяльності. Крім того, це період статевого дозрівання. У цей час необхідно бути готовим до того, що якщо ви свого часу не побудували правильні стосунки з дитиною, то вона може вас дуже здивувати своєю поведінкою. Тоді впоратися з дитиною буде нестерпно важко.

Ваші дорослі діти досі потребують зворотного зв'язку, поради, допомоги та схвалення батьків. Дитині завжди буде необхідна ваша підтримка і віра в її можливості. Їй не потрібна критика, негативні зауваження та негативні оцінки. Все це вона отримає від суспільства, в якому живе. Дітям (в будь-якому віці) дуже важливо отримати від батьків підтвердження своїх успіхів, досягнень, успішного освоєння нових соціальних ролей. Пам'ятайте про це і намагайтеся завжди ставитися з розумінням і любов'ю до своїх дітей, незважаючи на їхній вік та соціальний статус.