Трикутник Карпмана

Більшість людей хоча б раз у житті відчували себе жертвою, рятівником чи переслідувачем (агресором), але не кожен знає, що суспільство у загальному поділяється саме на ці три ролі. Так само далеко не усі знають про трикутник Карпмана, котрий пояснює соціальну взаємодію.

Проте є хороша новина: зрозумівши цю схему, ви зможете вирватись з неї та повернути собі контроль над власним життям.

Трикутник Карпмана, також відомий як драматичний трикутник, є моделлю людських відносин, яка описує динаміку та розвиток співзалежних стосунків.

Ця модель, розроблена психотерапевтом та доктором медицини Стівеном Карпманом, показує, як люди у руйнівних стосунках можуть постійно переходити з однієї ролі в іншу – Жертви, Переслідувача і Рятівника. Це замкнуте коло, у якому всі учасники відчувають себе нещасними, а конфлікти та драми стають звичним явищем.

Усвідомлення, що ви берете участь у такій грі — перший крок до того, щоб розірвати цей колообіг. Адже кожен заслуговує на здорові стосунки, де є місце для любові, підтримки та взаєморозуміння.

Трикутник Карпмана має три грані, це — Жертва, Рятівник і Переслідувач. Кожна з цих граней  має свої специфічні особливості та відмінності.

Це - людина, яка грає цю роль, вона відчуває себе безсилою і залежною від інших. Вона часто нарікає на життя, відчуває себе несправедливо скривдженою та шукає когось, хто б її врятував. Основна причина цієї ролі – глибокий страх перед відповідальністю та самостійністю. Жертва часто не бачить своїх можливостей і здатностей змінити ситуацію, що і підтримує її в цій ролі.

Ця роль характерна для людей, які критикують, контролюють та пригнічують інших. Переслідувач може відкрито виражати агресію або робити це пасивно, через сарказм чи іронію. Причиною цього може бути почуття власної невпевненості, яке компенсується через контроль і домінування над іншими.

Людина у даній позиції постійно прагне допомогти, часто навіть тоді, коли її допомога не потрібна або небажана. Рятівник шукає задоволення у відчутті своєї потрібності та незамінності, але насправді це може бути способом уникнути власних проблем. Рятівник, як і Жертва, боїться відповідальності, але за власне життя, а не за життя інших.

Кожна з цих ролей може взаємодіяти з іншими, створюючи нескінченний цикл конфліктів. Важливо розпізнати “персонажів”, щоб усвідомити, в якому трикутнику ви перебуваєте, і які ролі ви або інші люди навколо вас грають.

Розуміння цих ознак може стати відповіддю до багатьох питань, у тому числі “Чому я завжди обираю аб’юзерів?”, “Чому я стаю рятівним кругом?” або “Як побудувати щасливі взаємини?”

Розірвати Трикутник Карпмана може бути нелегко, адже людина звикає до своєї ролі та моделі поведінки. Виходити з так званої “зони комфорту”, навіть тієї, що шкодить нам, часто дуже важко.

Проте, якщо ви прагнете почувати себе повноцінною особистістю та будувати здорову комунікацію — необхідно проаналізувати цей цикл, власні реакції та послідовність дій.

Перша сходинка – визнати, що ви берете участь у драматичному трикутнику. Чи відчуваєте ви себе Жертвою, Рятівником або ж Переслідувачем? Усвідомлення цього – вже значний крок до змін.

Намагайтеся поступово відмовлятися від ролі, яку звикли грати. Якщо ви Рятівник, навчіться говорити “ні” там, де ви зазвичай погоджувалися допомогти. Якщо Жертва, відважтеся взяти відповідальність за свої рішення та загальний стан.

Відмовтеся від участі у грі. Спробуйте стати спостерігачем і не реагувати на провокації. Задавайте собі питання: “Чи справді це моя проблема?” або “Чи можу я контролювати цю ситуацію?”

Вийти з трикутника Карпмана означає розвиватися та змінюватися. Зверніться до спеціалістів, які можуть допомогти вам зрозуміти глибинні причини вашої поведінки та навчитися нових моделей взаємодії.

Пам’ятайте — ви заслуговуєте на здорові й гармонійні стосунки, де кожен поважає особисті кордони іншого.

Якщо ви відчуваєте, що застрягли у Драматичному трикутнику і не можете самостійно з нього вийти, зверніться по допомогу до фахівців. Психологи HoldYou завжди готові підтримати вас та допомогти побудувати стратегії для подолання співзалежної поведінки.

Автор: Дмитро Костяков