Батьківська турбота, тісний взаємозв’язок — все це життєво-необхідно на певних етапах розвитку малюка. Але якщо допомога та підтримка переростають на тотальне виконання завдань за дитину, це може призвести до формування гіперопіки, що зробить дитину не самостійною особистістю. Чому це погано, розповідають психологи HoldYou.
Це певний стиль виховання, при якому батьки вважають, ніби перекладання відповідальності та розв'язання проблем за сина чи доньку зроблять їх сильнішими. Проте така думка хибна, у житті найчастіше все відбувається навпаки.
Звісно, мова зовсім не про відсторонення від дітей та позбавлення їх допомоги. У вихованні важливо дотримуватись балансу контролю та свободи. Дитина повинна відчувати підтримку батьків в тих ситуаціях, де сама не впорається. Проте разом із тим вона має контролювати своє життя самостійно, без втручання інших. Батькам слід пам’ятати, що між їх участю у житті дитини та гіперопікою є велика різниця.
Дотримуватись золотої середини не завжди виходить. Існує навіть спеціальний термін, яким описують надто турботливих батьків — helicopter parents (в перекладі з англ. helicopter – гелікоптер; parents – батьки). Такі мама й тато «літають» навколо діточок, ніби гелікоптери. Наглядають за всіма діями, створюють «тепличні умови», приділяють надмірну увагу, усувають можливі проблеми на шляху, таким чином повністю контролюють життя дитини.
- виконання за дитину навіть найпростіших завдань, з якими вона легко впорається сама (наприклад, годувати або одягати);
- надмірна допомога у справах, які дитина майже може зробити (наприклад, повністю виконувати домашні вправи за неї замість того, щоб допомогти та підказати);
- заборона самостійно приймати рішення та робити вибір, адже «мама знає як краще»;
- надмірна увага;
- створення «тепличних умов», спроба запобігти усім складнощам та помилкам. Навіть за умови, що дитина зіштовхнеться з труднощами або прийме неправильне рішення, негативний досвід — важливий етап особистісного росту;
- токсичні батьки контролюють і стежать за кожним кроком. Їм вкрай потрібно знати, де та з ким знаходиться їхнє чадо. Телефонують по 10 разів на день, а кожна розмова більше нагадує звітування;
- вирішення як університетських проблем, так і конфліктів в особистих стосунках;
- беруть на себе всі домашні та побутові обов’язки: прибирають у кімнаті, готують їжу, перуть одяг тощо.
Приблизно в 15-16 років дитина починає розуміти, що батьки — звичайні люди, вони не знають і не можуть знати відповіді на всі запитання. Якщо сепарація проходить успішно, то дитина відчуває довіру та повагу до батьків, може самостійно приймати рішення. При позитивному розвитку між батьками та дитиною формуються довірчі стосунки, в яких контроль відходить на других план.
Дорослі, які виросли у родинах з гіперопікою, можуть бути безпорадними та безініціативними, невпевненими в собі. Постійно потребуватимуть уваги, можливо матимуть проблеми з вихованням власних дітей.
1. Діти беруть приклад з батьків, переймають як хороші, так і негативні якості. Намагайтесь формувати та транслювати спокійне ставлення до проблем, навчайте шукати різні варіанти вирішення ситуацій, розвивайте критичне мислення. Робіть акцент на тому, що не існує правильного або неправильного рішення. Тільки шляхом спроб і дій можна це зрозуміти.
2. Запитуйте дитину про її захоплення, дізнавайтесь, що подобається робити, а що ні. Щиро цікавтесь усіма новими ідеями, навіть якщо вважаєте їх безглуздими та не вартими уваги. Діти мають відчувати, що ви підтримаєте їх попри все.
3. Робіть акцент на процесі, а не на результаті. Дитина повинна розуміти, що процес сам собою може бути захоплюючим і цікавим. А труднощі, які виникають — це лише частина роботи, їх можна подолати та отримати від цього задоволення.
4. Будьте для дітей прикладом самостійності та стійкості. Ваша модель поведінки так чи інакше стане для них основною, отже намагайтесь прищеплювати добрі якості, цінності та традиції. Вчіть бути відповідальними за своє життя, дії та рішення.
Варто дотримуватись балансу між дійсно необхідною турботою, контролем і допомогою. Навички, необхідні дорослим, не сформуються, щойно виповниться 18 років. Це тривалий процес, у якому найважливіша роль — у батьків. Від них залежить, наскільки самостійною та зрілою особистістю виросте дитина.
Виховання — це дійсно складний і відповідальний процес, який потребує максимальної уваги. Психолог онлайн допоможе сформувати необхідні принципи поведінки, які стануть корисними як батькам, так і дітям.
Вибери зручний час і пройди 30-хвилинну діагностичну сесію зі спеціалістом HoldYou.
Тобі допоможуть краще зрозуміти і сформулювати симптоми та цілі, підкажуть, який напрям психології підходить найкраще, і порадять конкретних психологів HoldYou.
